Монастир кармелітів

Кармелітський монастирський комплекс у Теребовлі – пам’ятка архітектури національного значення. Ченці-кармеліти прибули в Теребовлю у 1617 році, запросив їх сюди Теребовлянський староста Петро Ожга, подарувавши грунт для будівництва. У 1624 році кармеліти збудували невеликий дерев’яний костел і монастир. У 1635 році Адам Комаровський, власник с. Лошнів, подарував на будівництво костелу 6 тис. золотих. Цим роком і датується теребовлянська пам’ятка. Характерною особливістю монастиря є його пристосованість до оборони.

Ансамбль монастиря складається з монументального костелу, двоповерхового житлового комплексу келій та оборонних стін з чотирма наріжними оборонними баштами. Огороджена мурами територія являє собою майже правильний квадрат, орієнтований по сторонах світу. Головний вхід на територію монастиря влаштовано в центрі південної стіни. Він має вигляд проїзної арки, над якою в 19 столітті надбудованоть охарочну дзвіницю. І ще одна дзвіниця, що не збереглась, стояла навпроти головного фасаду костелу від річки. Успенський костел – найбільша за величиною споруда монастирського комплексу. Храм являє собою чотиристопну базиліку з видовженою вівтарною частиною. У старому інвентарі й описі монастиря та костелу, зробленому наприкінці 18 століття, говориться, що костел немає веж, бо їх колись знищили, як відомо це трапилось під час однієї із польсько-турецьких війн. На відміну від суворого екстер’єру костелу його інтер’єр завдяки багатому декору був значно пишнішим. Стіни і склепіння, бічні нави покриті стінописом, муровані і різьблені вівтарі з чисельними фігурними скульптурами, ікони в золотих і срібних оздобах, меморіальні дошки, портрети фундаторів. Від усього цього убрання зберігся лише майстерно виготовлений амвон з лівого боку середньої нави.

Монастир неодноразово піддавався руйнуванням. Перший раз це трапилось під час Визвольної війни Б. Хмельницького, а згодом і у 1672, 75, 85 роках. Лише на початку 18 ст., стало можливим приступити до відбудови костелу. Інтер’єр храму ґрунтовно відреставровано у середині 18 століття і він набув пишного барокового характеру. Стіни і склепіння розписав фресками у 1750 р. Йосиф Майєр, один із кращих майстрів фрескового стінопису Речі Посполитої. Тоді ж на хорах споруджено орган на три міхи, який викрадено за часи Першої світової війни. Кошти на оздоблення інтер’єру виділила подільська баронеса Єлизабета Дульська та її чоловік Самуєль Дульський. Наприкінці 18 століття монастир почав занепадати і австрійська влада вирішила зменшити кількість теребовлянських кармелітів і обмежити їх діяльність. І з 1810 року за згодою кармелітів костел почали використовувати для парафіяльних цілей.                                                                                                                        

З 1933 року до початку Другої світової війни в монастирських спорудах проводились значні реставраційні роботи силами художниці С. Климовсько-Біньковської. На початку 1945 року останні кармеліти виїхали до Польщі, забравши із собою цінні речі з костелу, в тому числі і образ Матері Божої Скарлежної, який знаходиться тепер в костелі св. Катерини в Гданську. У 1991 році костел Кармелітів почала використовувати міська громада автокефальної православної церкви. З 1993 року священиком церкви є о. Володимир Якубишин.

Написати відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *